Feminizm prowincjonalny
Spis treści
Зміст
Miejsce
Na trzeci panel Feminatywy Polsko-Ukraińskiej zapraszamy do ogrodów Zakładu Narodowego im. Ossolińskich. Podczas panelu porozmawiamy z aktywistkami z Polski i Ukrainy –wszechstronnymi kobietami, które podejmują działania feministyczne w małych miejscowościach, są animatorkami lokalnego życia kulturalnego, angażują się w sprawy społeczne i polityczne, wsłuchują w potrzeby kobiet spoza wielkomiejskiej „bańki” i wprowadzają lokalne herstorie do szerszej świadomości.
Co nowego?
W tym roku dosłownie zasiądziemy przy wspólnym, polsko-ukraińskim stole, druga edycja festiwalu odbędzie się bowiem w formule hybrydowej – stacjonarnie i online. Z naszymi gościniami spotkamy się w różnych miejscach we Wrocławiu: na tarasie Concordii (Wyspa Słodowa), na dziedzińcu Zakładu Narodowego im. Ossolińskich oraz Arsenału Miejskiego, a także w Mediatece, a wszystkie panele będą transmitowane w mediach społecznościowych Feminatywy oraz jej partnerek i partnerów w języku polskim i ukraińskim.
Na wszystkie panele w ramach festiwalu wstęp jest bezpłatny, ale należy zgłosić swój udział wypełniając formularz dostępny poniżej.
Szczegóły spotkania
Termin: 3.09 2021, godz. 18:00
Miejsce: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, ul. Szewska 37, Wrocław / dziedziniec
Temat spotkania: Feminizm prowincjonalny
Wstęp: bezpłatny, obowiązują zapisy przez formularz znajdujący się poniżej.
Ruch feministyczny na prowincji
Słowo feministka dla wielu osób wciąż kojarzy się negatywnie i utożsamiane jest z wykształconą kobietą z dużego miasta, odklejoną od spraw i problemów reszty kobiet. W dyskursie publicznym nadal silny jest stereotyp zacofanej prowincji skonfrontowanej z progresywną metropolią. Ubiegłoroczne strajki kobiet pokazały jednak, że podział na miejskie feministki i prowincjonalne tradycjonalistki jest nieprawdziwy i krzywdzący. Kobiety z małych miasteczek i wsi brały udział w protestach w obronie swoich praw reprodukcyjnych i prawa do samostanowienia, były widoczne w przetaczającej się przez Polskę fali kobiecego buntu. Okazało się, że ruch feministyczny to nie wielkomiejski jednorodny twór, ale żywy organizm mieszczący w sobie wiele perspektyw, doświadczeń, kobiet pochodzących z różnych grup społecznych i o różnych poglądach. Ile feminizmów mamy dzisiaj w Polsce i w Ukrainie? Czy ten wielkomiejski różni się znacząco od feminizmu w mniejszych miejscowościach? Jak wygląda dziś świadomość feministyczna poza „centrum”?
Panelistki
- Natalia Serbyn UA – polityczka, aktywistka, wolontariuszka, blogerka.
- Katarzyna Szota-Eksner PL – joginka (prowadzi szkołę jogi Yogasana www.yogasana.pl), organizatorka wielu kobiecych wyjazdów i warsztatów w całej Polsce i na świecie, aktywistka i społeczniczka.
- Hałyna Kruk PL – poetka i tłumaczka. Urodziła się i mieszka we Lwowie. Studiowała filologię ukraińską na Uniwersytecie im. Iwana Franki we Lwowie, tam też obroniła doktorat i obecnie wykłada literaturę światową.
- Danuta Wawrowska PL – adwokatka i aktywistka, członkini Zespołu ds. Kobiet przy Naczelnej Radzie Adwokackiej oraz Zespołu ds. Kobiet przy Marszałku Województwa Pomorskiego, od 2018 r.
- rozmowę poprowadzi Katarzyna Lubiniecka-Różyło – dziennikarka, działaczka społeczna, feministka, nauczycielka akademicka, członkini Stowarzyszenia Dolnośląski Kongres Kobiet i Wrocławskiej Rady Kobiet przy Prezydencie Wrocławia, wicepełnomocniczka ogólnopolskiego Kongresu Kobiet na Wrocław, rzeczniczka pełnego równouprawnienia kobiet i mężczyzn.
Natalia Serbyn
Osoba publiczna, wolontariuszka, blogerka, polityczka. Pochodzi z Iwano-Frankowska, gdzie od wielu lat działa na polu społecznym i politycznym, m.in. jest jedną z organizatorek Euromajdanu w tym mieście, współzałożycielką i koordynatorką inicjatywy „Poranieni SOS” pomagającej żołnierzom wracającym z wojny w Donbasie, koordynatorką projektu charytatywnego „Dzieci pomagają dzieciom” dającego wsparcie rodzinom ofiar we wschodniej Ukrainie, a także koordynatorką projektu „Nowe życie w nowych warunkach” – inicjatywy publicznej na rzecz praw kobiet podczas porodu i reformy szpitali położniczych. Jako autorka bloga „Kurs” zajmowała się śledztwem w sprawie korupcji. Była kandydatką na burmistrza Iwano-Frankowska z ramienia Ukraińskiej Partii Galicyjskiej. Wspierała powstanie wspólnoty odpowiedzialnego biznesu podczas kryzysu wywołanego pandemią COVID-19. Jedną z jej pasji jest wolontariat – obecnie jest wolontariuszką organizacji charytatywnej „Dom” wspierającej potrzebujących.
Katarzyna Szota-Eksner
Joginka (prowadzi szkołę jogi Yogasana www.yogasana.pl), organizatorka wielu kobiecych wyjazdów i warsztatów w całej Polsce i na świecie, aktywistka i społeczniczka. Pracuje z kobietami w każdym wieku. Prowadziła zajęcia dla seniorek i Uniwersytetu Trzeciego Wieku, jak również dla osób z niepełnosprawnościami. Współtworzy gliwicki Klub Książki Kobiecej. Prowadzi autorską rubrykę Be Woman w Magazynie Be. Twórczyni projektu Kino Kobiet z Pyskowic oraz herstorycznego projektu Poznam Panią z Pyskowic. Członkini grupy i współzałożycielka „Nic o Nas Bez Nas. Ruch Kobiecy Gliwice i Pyskowice”. W tym roku rozpoczęła studia psychoterapeutyczne w nurcie Gestalt. Jak Polska długa i szeroka namawia kobiety do szukania (mimo wszystko!) siły w sobie. Spisuje herstorie kobiet z sąsiedztwa. Autorka bloga www.her-story.pl W listopadzie 2020 roku ukazała się jej pierwsza książka Her story. Herstorie silnych kobiet.
Hałyna Kruk
Poetka i tłumaczka. Urodziła się i mieszka we Lwowie. Studiowała filologię ukraińską na Uniwersytecie im. Iwana Franki we Lwowie, tam też obroniła doktorat i obecnie wykłada literaturę światową. Autorka pięciu tomików poetyckich: Mandry w poszukach domu (1997), Slidy na pisku (1997), Obłyczczia poza switłynoju (2005), Spiw/isnuwannia (2013) i Dorosła (2017). W 2018 wyszedł też jej tomik „Wakacje nad Letą” w przekładzie Bohdana Zadury, a ostatnio ukazał się zbór opowiadań pt. Ktokolwiek tylko nie ja (2021) skupiony na problemach kobiecych. Napisała cztery książki dla dzieci, z których dwie: Marko mandruje dowkoła switu i Ważko buty najmenszym (2003) ukazały się w piętnastu językach. Tłumaczka m. in. wierszy Wisławy Szymborskiej, Bohdana Zadury i Kazimierza Wierzyńskiego oraz prozy Jarosława Iwaszkiewicza, Stanisława Lema i Danuty Mostwin. Jej wiersze były wielokrotnie publikowane w polskich pismach literackich, weszły też do wielu antologii m.in.: Pociąg do poezji (2011; tłum. Bohdan Zadura), Węzły, sukienki, żagle. Nowa poezja, ojczyzna i dziewczyna (2013; tłum. Artur Fryz), Portret kobiecy w odwróconej perspektywie. 12 poetek z Czech, Słowenii i Ukrainy (2013; tłum. Aneta Kamińska). W 2003 roku jako stypendystka programu Gaude Polonia Ministerstwa Kultury i Dziedzictwa Narodowego Rzeczpospolitej Polskiej pod opieką publicystki i feministki Kingi Dunin zapoznała się ze środowiskiem OŚKI, uczestniczyła w różnych polskich projektach dla kobiet, m.in. w Babińcu literackim i dyskusji pt. Rewolucja kobiet (Klementyna Suchanow rozmawia z Hałyną Kruk, Maureen Freely, Katją Petrowską) podczas festiwalu ODNALEZIONE W TŁUMACZENIU (Gdańsk, 2019).
Danuta Wawrowska
Adwokatka i aktywistka, członkini Zespołu ds. Kobiet przy Naczelnej Radzie Adwokackiej oraz Zespołu ds. Kobiet przy Marszałku Województwa Pomorskiego, od 2018 r. Radna Sejmiku Województwa Pomorskiego. Jest przewodniczącą stowarzyszenia „Kobiecy Słupsk” i członkinią Rady Programowej Kongresu Kobiet w Warszawie. Laureatka nagrody Kryształowe Serce Radcy Prawnego w 2018 roku przyznawanej przez Krajową Radę Radców Prawnych w Warszawie za działalność pro bono, a także odznaki honorowej przyznanej w październiku 2020 roku przez Rzecznika Praw Obywatelskich Adama Bodnara „Za zasługi dla ochrony praw człowieka”. Jest pomysłodawczynią i inicjatorką ogólnopolskiej akcji „Alimenty to nie prezenty”, w ramach której doprowadzono do zmiany części przepisów umożliwiających bardziej skuteczne egzekwowanie alimentów.
Organizatorka „czarnych protestów” w Słupsku w ramach Ogólnopolskiego Strajku Kobiet, a także współorganizatorka tzw. łańcuchów Światła w Słupsku. Inicjatorka podnoszenia świadomości prawnej wśród młodzieży m.in. poprzez edukację w ramach Tygodnia Konstytucyjnego w regionie Słupskim organizowanego przez stowarzyszenie prof. Hołdy, a także uczestnicząc w projekcie „Adwokaci na Woodstocku”.
Katarzyna Lubiniecka-Różyło
Dziennikarka, nauczycielka akademicka, wicepełnomocniczka ogólnopolskiego Kongresu Kobiet na Wrocław, działaczka Stowarzyszenia Dolnośląski Kongres Kobiet, członkini Wrocławskiej Rady Kobiet przy Prezydencie Wrocławia, rzeczniczka pełnego równouprawnienia kobiet i mężczyzn.
Przez 22 lata była dziennikarką i redaktorką Gazety Wyborczej we Wrocławiu. Pisała m.in. o kulturze, sprawach społecznych, gospodarce, relacjonowała procesy sądowe. W latach 2012-2019 pracowała w Urzędzie Marszałkowskim Województwa Dolnośląskiego. Kierowała działem informacji i promocji Funduszy Unijnych. Należała do Grupy Sterującej ds. Informacji i Promocji Funduszy Europejskich przy Ministerstwie Infrastruktury i Rozwoju oraz była członkinią Grupy Sterującej ds. Realizacji Zasady Równości Szans Kobiet i Mężczyzn w Funduszach Europejskich przy Ministerstwie Inwestycji i Rozwoju. Była także koordynatorką ds. równego traktowania przy Marszałku Województwa Dolnośląskiego., gdzie m.in. doprowadziła do podpisania i wdrożenia przez marszałka Dolnego Śląska, jako pierwszego marszałka w Polsce, Karty Różnorodności. W ostatnich latach pomagała w organizacji wrocławskich Strajków Kobiet i prodemokratycznych manifestacji. Obecnie prowadzi zajęcia w Instytucie Dziennikarstwa i Komunikacji Społecznej na Uniwersytecie Wrocławskim.
Провінційий фемінізм
Слово «феміністка» для багатьох осіб досі має негативну конотацію і асоціюється з освіченою жінкою з великого міста, відірваною від справ і проблем решти жінок. У публічному дискурсі до цих пір панує стереотип відсталої провінції, протиставленої прогресивному мегаполісу. Минулорічні страйки жінок показали, однак, що поділ на міських феміністок і провінціальних традиціоналісток є неправдивим і образливим. Жінки із малих містечок і сіл брали участь в протестах на захист своїх репродукційних прав і права на самовизначення, були помітними у хвилі жіночого бунту, що прокотилася через цілу Польщу. Виявилося, що феміністичний рух – це не великоміський однорідний витвір, а живий організм, який містить в собі багато перспектив, досвідів, жінок, що походять із різних суспільних груп і дотримуються різних поглядів. Скільки фемінізмів ми маємо сьогодні в Польщі та в Україні? Чи той великоміський значно відрізняється від фемінізму в менших місцевостях? Як виглядає сьогодні феміністична свідомість поза «центром»?
Під час третьої зустрічі «Фемінативи» ми поговоримо з активістками з Польщі та України – різносторонніми жінками, які проводять феміністичну діяльність в малих місцевостях, є організаторками локального культурного життя, займаються суспільними і політичними справами, прислухаються до потреб жінок з-поза великоміської «бульбашки» і впроваджують локальні їїсторії до ширшої свідомості.
Панелісти
Наталія Сербин
громадська діячка, волонтерка, блогерка, політикиня. Походить з Івано-Франківська, де впродовж багатьох років займається громадською і політичною діяльністю. Зокрема, є однією з організаторок Євромайдану в цьому місті, співзасновницею і координаторкою ініціативи «Поранені SOS», яка допомагає бійцям, що повернулися з війни на Донбасі, координаторкою благодійного проєкту «Діти допомагають дітям», який надає підтримку родинам загиблих на сході України, а також є координаторкою проєкту «Нове життя в нових умовах» – громадської ініціативи за права жінок при народженні дитини та реформування пологових будинків. Як авторка блогу «Курс» займалася розслідуваннями про корупцію. Була кандидаткою в мери Івано-Франківська від політичної партії «Українська Галицька партія». Брала участь у створенні спільноти із підтримки відповідального бізнесу під час кризи, яку викликала пандемія Covid -19. Одним із захоплень Н. Сербин є волонтаріат. На цей момент вона є волонтеркою благодійної організації «Дім», яка підтримує нужденних.
Катажина Шота-Екснер
викладачка йоги (керує школою йоги Yogasana – www.yogasana.pl), організаторка численних жіночих мандрівок і майстерень по цілій Польщі і на світі, активістка і громадська діячка. Працює із жінками різного віку. Проводила заняття для пенсіонерок і для Університету Третього Віку, а також для осіб з інвалідністю. Бере участь у діяльності «Клубу Жіночої Книги» в Ґлівицях. Веде авторську рубрику «Be Woman» у виданні «Be Magazyn». Творчиня проєкту «Кіно Жінок з Писковиць» та їїсторичного проєкту «Познайомлюся з Панею з Писковиць». Співзасновниця і членкиня групи «Нічого про Нас Без Нас. Жіночий Рух Глівиць і Писковиць». Цьогоріч розпочала навчання за фахом «психотерапія» зі спеціалізацією «гештальт». Переконує жінок з цілої Польщі до пошуку (попри все!) сили в собі. Записує їїсторії сусідських жінок. Авторка блогу www.her-story.pl. У листопаді 2020 р. вийшла друком її перша книжка «Her story. Herstorie silnych kobiet».
Галина Крук
Галина Крук (1974) – поетка і перекладачка. Народилась і живе у Львові. Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, там також захистила дисертацію і викладає зарубіжну літературу. Авторка 5 поетичних книг: “Мандри у пошуках дому” (Львів, 1997), “Сліди на піску” (Київ, 1997), “Обличчя поза світлиною” (Київ, 2005), “Співіснування” (2013), “Доросла” (2017). В 2018 р. вийшла також її поетична збірка „Wakacje nad Letą” в перекладі Богдана Задури, а нещодавно з’явився том оповідань “Ktokolwiek tylko nie ja” (2021), сфокусованих на проблемах жінок. Авторка чотирьох книжок для дітей – з яких дві “Марко мандрує довкола світу” і “Важко бути найменшим” (2003), перекладено 15-ма мовами. Перекладала, зокрема, вірші Віслави Шимборської, Богдана Задури і Казімєжа Вєжинського, а також прозу Ярослава Івашкевича, Станіслава Лема і Данути Моствін. Її вірші неодноразово публікувалися в польських літературних журналах, а також входили до багатьох антології, зокрема, “Pociąg do poezji” (2011; перекл. Богдан Задура), “Węzły, sukienki, żagle. Nowa poezja, ojczyzna i dziewczyna” (2013; перекл. Артур Фриз), “Portret kobiecy w odwróconej perspektywie. 12 poetek z Czech, Słowenii i Ukrainy” (2013; перекл. Анета Камінська). В 2003 р. була стипендіаткою програми «Gaude Polonia» міністра культури Польщі і під опікою публіцистки і феміністки Кінги Дунін познайомилась з середовищем фонду OŚKа, брала участь в різних польських проєктах для жінок, зокрема, в ініціативі „Babiniec literacki” і дискусії „Революція жінок” (Клементина Суханов в розмові з Галиною Крук, Маурін Фрілі, Катею Петровською) під час фестивалю „Odnalezione w tłumaczeniu” (Ґданськ, 2019).
Данута Вавровська
адвокатка і активістка, членкиня Групи з питань жінок при Вищій Адвокатській Раді та Групи з питань жінок при Маршалку Поморського воєводства; від 2018 р. – членкиня Ради Поморського Воєводського Сеймику. Очільниця товариства «Жіночий Слупськ» і членкиня програмної ради «Конгресу Жінок» у Варшаві. Лауреатка премії «Кришталеве Серце Юридичного Радника» у 2018 р., яку присуджує Крайова Рада Юрисконсультів у Варшаві за діяльність pro bono, а також почесної відзнаки «За заслуги в справі захисту прав людини», яку в жовтні 2020 р. присудив Омбудсмен Адам Боднар. Авторка та ініціаторка загальнопольської акції «Аліменти – це не презенти», в межах якої було змінено частину приписів, що дозволили на ефективніше стягнення аліментів.
Організаторка «чорних протестів» у Слупську в межах Загальнопольського страйку жінок, а також співорганізаторка т. зв. «ланцюгів Світла» в Слупську. Ініціаторка підвищення рівня правової свідомості серед молоді, зокрема через освітні проєкти у межах Конституційного тижня в Слупському регіоні, який організувало Товариство проф. З. Холди, а також завдяки участі в проєкті «Адвокати на Вудстоку».
Катажина Любінецька-Ружило
журналістка, викладачка, віцеуповноважена загальнопольського Конгресу Жінок у Вроцлаві, учасниця товариства «Нижньосілезький Конгрес Жінок», членкиня Вроцлавської Ради Жінок при міському голові Вроцлава, поборниця повної рівноправності жінок і чоловіків.
Упродовж 22 років була журналісткою і редакторкою видання «Gazeta Wyborcza» у Вроцлаві. Писала, зокрема, про культуру, громадські справи, економіку, висвітлювала судові процеси. Упродовж 2012-2019 рр. працювала в Маршалковському уряді Нижньосілезького воєводства. Очолювала відділ інформації і промоції Унійних фондів. Належала до Управлінської групи з питань інформації і промоції Унійних фондів при Міністерстві інфраструктури і розвитку, а також була членкинею Управлінської групи з питань реалізації принципу рівності шансів жінок і чоловіків у Європейських фондах при Міністерстві інвестицій і розвитку. Була також координаторкою з питань рівного ставлення при маршалку Нижньосілезького воєводства, де, зокрема, домоглася, аби маршалок Нижньої Сілезії, як перший маршалок в Польщі, підписав і впровадив Карту різнорідності. Останніми роками допомагала в організації вроцлавських Страйків жінок і продемократичних маніфестацій. Зараз викладає в Інтитуті журналістики і соціальної комунікації у Вроцлавському університеті.