Gdyby kobiety rządziły światem. Szósty panel dyskusyjny.

Український варіант нижче

Królowe-matki. Gdyby kobiety rządziły światem

Transmisja online 27 listopada 2020, godz. 18:00: Facebook Feminatywa Polsko-Ukraińska

Wszystkie spotkania festiwalu będą transmitowane online na profilu Feminatywy. Transmisja będzie tłumaczona na język migowy.

Polub nas na Facebooku i bądź na bieżąco: https://www.facebook.com/feminatywa/

Śledź nas na Instagramie: https://www.instagram.com/feminatywa_festival/

W panelu wezmą udział:

• Agnieszka Graff
• Sylwia Chutnik
• Oksana Zabużko
• Oksana Shchur
• Moderatorka: Anna Łazar

Kobiety idą po władzę

Historia to dzieje męskiej dominacji, wojen i twardej ekonomii. Kobiety istnieją w niej marginalnie, najczęściej sprowadzone do ról dekoracji królewskich salonów, żon, służących, pielęgniarek lub matek wielkich wodzów. Kobiety, które – próbując przebić głową szklany sufit patriarchatu – zdołały zdobyć wysoką pozycję, osiągnąć sukces w swojej dziedzinie i tak najczęściej znikały z kart historii – zapominane, pomijane, wymazywane, ukryte pod męskimi pseudonimami, schowane za czyimiś plecami. A jednak dzięki tworzeniu herstorii dowiadujemy się o nich, stają się wzorem dla kolejnych pokoleń kobiet, a ich losy coraz częściej służą za kanwę literackich opowieści. Tak – zdarzało się, że kobiety walczyły na wojennych frontach, rządziły państwami, instytucjami, firmami, rodzinami. Potrafią i chcą to robić, pokazując, że nie są w tym gorsze od mężczyzn. Rzeczywistość nie pozostawia wątpliwości: pomimo wielu przeszkód systemowych i światopoglądowych, które stają na ich drodze, kobiety idą po władzę.

Gdyby kobiety rządziły światem

Dlatego pytamy: jak wyglądałby świat, gdyby główne funkcje w państwach, firmach i instytucjach przeszły w ręce kobiet? Czy rzeczywistość, którą znamy, wywróciłaby się na nice? A może kobiety łatwo przyzwyczaiłyby się do maski rządów, którą przez wieki nosili mężczyźni? Czy sposób sprawowania władzy jest związany z płcią, a może płeć związana jest z władzą? Ostatnia rozmowa Feminatywy Polsko-Ukraińskiej to rozważania na temat kobiet u władzy, przyszłości i wizji świata rządzonego przez kobiety: w skali makro – globalnej polityki, relacji międzynarodowych, ekonomii i mikro – ograniczonej czterema ścianami domów. Porozmawiamy z kobietami o ugruntowanej pozycji w świecie kultury i literatury, o ich drogach do awansu, o strategiach, które przyjęły w swoim życiu zawodowym i o ich spojrzeniu w przyszłość. Czy uda nam się – kobietom – stworzyć tę przyszłość solidarnie?

Biogramy gościń:

dr hab. Agnieszka Graff:

profesorka w Ośrodku Studiów Amerykańskich Uniwersytetu Warszawskiego, członkini Rady Kongresu Kobiet Polskich, współzałożycielka Porozumienia Kobiet 8 Marca. W OSA od lat prowadzi zajęcia o literaturze, kulturze i filmie, a także o historii ruchu kobiecego w USA. Autorka esejów i książek o prawach kobiet i płci w polskim dyskursie publicznym: Świat bez kobiet (W.A.B., 2001), Rykoszetem (W.A.B., 2008), Magma (Wydawnictwo Krytyki Politycznej, 2011) i Matka Feministka (KP, 2014) oraz licznych artykułów naukowych i publicystycznych poświęconych myśli feministycznej, płci w kulturze popularnej i ruchowi kobiecemu w Stanach Zjednoczonych i w Polsce. Publikowała m.in. w Public Culture, Feminist Studies, Signs i Czasie Kultury. W serii z Różą Krytyki Politycznej ukazał się autobiograficzny wywiad rzeka pt. Graff. Jestem stąd (2014; współautorem jest Michał Sutowski). Jest felietonistką Wysokich Obcasów. Obecnie pisze razem z Elżbietą Korolczuk książkę o międzynarodowej mobilizacji przeciw „ideologii gender” i jej związkach z falą prawicowego populizmu. Interesuje ją także przemiany męskości, a szczególnie współczesne mizoginiczne subkultury internetowe, ich język i ich miejsce w szerszej formacji alter-prawicy.

Sylwia Chutnik:

doktorka nauk humanistycznych, z wykształcenia kulturoznawczyni, absolwentka Gender Studies na UW. Pisarka, publicystka, działaczka społeczna i promotorka czytelnictwa. Członkini Związku Literatów Polskich i Stowarzyszenia Unia Literacka. Kuratorka festiwali i inicjatyw literackich (Międzynarodowy Festiwal Literacki Apostrof, Kawiarnia Literacka OFF Festival). Felietonistka Polityki;, Pani, Wysokich Obcasów, Gazety Stołecznej i wielu portali internetowych. Współprowadziła programy literackie Cappuccino z książką i Zapomniani – odzyskani w TVP Kultura oraz Barłóg literacki. Jej teksty ukazały się w książkach zbiorowych oraz w wielu katalogach do wystaw sztuki współczesnej i programach teatralnych (między innymi Teatru Wielkiego – Opery Narodowej, Galeria Bunkier Sztuki, Muzeum Nobla w Sztokholmie). Jej teksty naukowe znalazły się w ponad 20 opracowaniach i książkach zbiorowych. Zasiada w Kapitule Nagrody im. Olgi Rok, Kapitule Obywatelskiej Naukowych Nagród Polityki oraz w Radzie Funduszu Feministycznego. Wokalistka punkowego zespołu Zimny Maj. Prowadzi podcast Radio Sylwia i Międzymiastowa (wspólnie z Magdaleną Parys). Autorka powieści Kieszonkowy Atlas Kobiet (Ha!Art 2008), Dzidzia ( Świat Książki 2009), Cwaniary (Świat Książki 2012), Jolanta (Znak 2015), Smutek cinkciarza (Od Deski do Deski 2016) oraz książki historycznej Warszawa Kobiet (Biblioteka Polityki 2011) , bajki dla dzieci Nieśmiałek (Muza 2015) Dino Bambino (Wytwórnia 2018), zbioru felietonów Mama ma zawsze rację (Mamania 2012), zbioru opowiadań Proszę wejść. Więzienie, historie nieprawdziwe (Nowy Teatr 2012) i W krainie czarów (Znak 2014), rozmów Kobiety, które walczą. Rozmowy z kobietami uprawiającymi sporty walki (GW Foksal 2017) i książki naukowej Miasto zgruzowstałe. Codzienność Warszawy w latach 1954- 1955 (Ossolineum 2020).

Oksana Shchur:

kuratorka Pracowni Literackiej Arsenału Mistyckiego w Kijowie, krytyczka literacka. Pracowała jako redaktorka naczelna w Wydawnictwie Osnovy i Wydawnictwie Komora. W 2017 roku była kuratorką programu stoiska ukraińskiego na Targach Książki we Frankfurcie. W 2018 r. dołączyła do zespołu Międzynarodowego Festiwalu Literackiego Arsenał jako kuratorka programu ukraińskiego, a od 2019 roku jest kuratorką programu międzynarodowego festiwalu. Jako krytyczka literacka zajmuje się problematyką gender i feminizmu w literaturze ukraińskiej.

Oksana Zabużko:

pisarka, poetka i eseistka, doktorka filozofii, laureatka wielu prestiżowych nagród literackich. Jest autorką wielu tomików poetyckich, zbioru opowiadań Siostro, siostro (2003, W.A.B. 2007), książek poświęconym ikonom ukraińskiej kultury: Szewczenkiw mit Ukrainy (1997), Filozofija ukrakinśkoji ideii ta jewropejskyj kontekst (1992); esejów Chronika wid Fortynbrasa (1999), Let my people go (2005), Z mapy knyh i ludej (2012). Ogólnonarodową sławę i sukces zagraniczny przyniosły jej Badania terenowe nad ukraińskim seksem (polskie wydanie W.A.B. 2003, wyd. II 2012), oraz ostatnia powieść Muzeum porzuconych sekretów (wydanie polskie W.A.B. 2012) – książka zdobyła tytuł najlepszej ukraińskiej książki 2010 r. oraz Nagrodę Literacką Europy Środkowej Angelus. Jej utwory zostały przetłumaczone na wiele języków. Książkę Badania terenowe nad ukraińskim seksem, uznano za pierwszy manifest ukraińskiego feminizmu. W marcu 2006 r. dzieło miało swoją sceniczną premierę w warszawskim Teatrze Polonia Krystyny Jandy ( w reżyserii Małgorzaty Szumowskiej).

Anna Łazar:

realizuje projekty, kuratoruje i pisze teksty wokół kultury współczesnej. Pracowała w dziedzinie dyplomacji publicznej polskich NGO oraz w MSZ jako wicedyrektorka i p.o. dyrektora w Instytutach Polskich w Kijowie (2008-2014) i w Sankt-Petersburgu (2015-2018). Redaktorka pisma o sztuce współczesnej Sekcja i numerów tematycznych wschodnioeuropejskich pism literackich Krytyka (UA), Zviezda (RU). Wykładała w Instytucie Kultury Polskiej UW (2007-2008), obecnie w Instytucie Sztuki Polskiej Akademii Nauk (2019-2020) i na Gender Studies Instytutu Badań Literackich PAN.  Publikowała m.in. w Czas kultury, Herito , Blok, Szum, Tygodnik Powszechny,  Wieści Podwarszawskie.  Stale współpracuje z Czasem Literatury, członkini redakcji Nowej Europy Wschodniej. Jeździ na rowerze i piecze chleb. 

ЗУСТРІЧ 6, 27.11, Королеви-матері. Якщо б жінки правили світом

У зустрічі візьмуть участь

• Агнєшка Графф
• Сильвія Хутнік
• Оксана Забужко
• Оксана Щур
• Анна Лазар

Жінки йдуть у владу

Історія – це свідчення чоловічої домінації, воєн і жорсткої економіки. Жінки присутні у ній маргінально, найчастіше їм відведено ролі декорацій королівських салонів, дружин, служниць, опікунок чи матерів великих вождів. Жінки, які, намагаючись пробити головою скляну стелю патріархату, змогли здобути високу позицію, досягти успіху у своїй галузі, і так найчастіше зникали зі сторінок історії – забуті, пропущені, стерті, укриті під чоловічими псевдонімами, сховані за чиєюсь спиною. Однак, завдяки творенню «іісторії» ми довідуємося про них, вони стають взірцем для наступних поколінь жінок, а їхні долі дедалі частіше служать канвою літературних оповідей. Так – траплялося, що жінки боролися на воєнних фронтах, керували державами, інституціями, фірмами, родинами. Вони можуть і хочуть це робити, демонструючи, що не поступаються в цьому чоловікам. Реальність не залишає сумнівів: попри численні системні та світоглядні перешкоди, які стають на їхньому шляху, жінки йдуть за владою.

Якби жінки могли правити світом

Томи ми запитуємо: як виглядав би світ, якби головні функції у державах, фірмах та інституціях перейшли до рук жінок? Чи реальність, яку ми знаємо, вивернулася б навиворіт? А може, жінки легко би звикли до управлінської маски, яку впродовж століть носили чоловіки? Чи спосіб правління пов’язаний зі статтю, а може, стать пов’язана із владою? Остання розмова Польсько-Української Фемінативи – це роздуми на тему жінок при владі, майбутнього і бачення світу, яким правлять жінки: у макромасштабі – світу глобальної політики, міжнародних відносин, економіки, у мікромасштабі – світу, обмеженого чотирма стінами помешкань. Ми поговоримо з жінками про усталену позицію в світі культури і літератури, про їхні шляхи до підвищення, про стратегії, які вони обрали у своєму професійному житті, і про їхнє бачення майбутнього. Чи вдасться нам – жінкам – створити це майбутнє солідарно?

Агнєшка Графф

доктор гуманітарних наук – професорка в Центрі американських студій Варшавського університету, членкиня Ради Конгресу польських жінок, співзасновниця Асоціації жінок 8 березня. В ЦАС вже багато років читає лекції про літературу, культуру і кіно, а також про історію жіночого руху в США. Авторка есе і книжок про права жінок і статті в польському публічному дискурсі: „Świat bez kobiet” (W.A.B., 2001), „Rykoszetem” (W.A.B., 2008), „Magma” (Wydawnictwo Krytyki Politycznej, 2011) i „Matka Feministka” (KP, 2014), а також численних наукових і публіцистичних статей, присвячених феміністичній думці, проблематиці статті в популярній культурі та жіночому рухові в США і Польщі. Свої тексти публікувала, зокрема, в „Public Culture”, „Feminist Studies”, „Signs” i „Czasie Kultury”. В «Серії з Трояндою» («Krytyka Polityczna» вийшла книга-інтерв’ю «Graff. Jestem stąd» (2014; співавтор: Міхал Сутовський). Є фейлетоністкою журналу „Wysokie Obcasy”. Зараз разом з Ельжбєтою Корольчук пише книжку про міжнародну мобілізацію проти «ідеології ґендер» і її зв’язках з хвилею правого популізму. Її цікавлять також зміни маскулінності, особливо, сучасні мізогіністичні інтернет-субкультури, їхня мова і місце в ширшій формації альтер-правих сил.

Сильвія Хутнік

докторка гуманітраних наук, за освітою – культурознавиця, випускниця «Гендерних студій» Варшавського університету. Письменниця, публіцистка, громадська діячка і популяризаторка читання. Членкиня Спілки польських письменників і Товариства «Літературна унія». Кураторка фестивалів та літературних ініціатив (Міжнародний літературний фестиваль «Апостроф», Літературна Кав’ярня, OFF Фестиваль). Авторка фейлетонів для газет і журналів: ,,Polityka”, „Pani”, „Wysokie Obcasy”, ,,Gazeta Stołeczna” та численних інтернет-порталів. Співведуча літературних програм «Капучино з книжкою» і «Забуті – віднайдені» на каналах Культура та «Літературний барліг». Її тексти опубліковано у збірках та в багатьох каталогах до виставок сучасного мистецтва і в театральних програмах (зокрема Великого Театру – Національної опери, Галереї «Бункер Мистецтва», Музею Нобеля у Стокгольмі). Її наукові тексти увійшли до понад 20 збірників. Бере участь у діяльності Капітулу Премії ім. Ольги Рок, Громадянського Капітулу Наукових премій газети «Polityka» та Ради Феміністичного фонду. Вокалістка панк-гурту «Zimny Maj» («Холодний травень»). Веде підкасти «Радіо Сильвія» і «Międzymiastowa» (разом із Маґдаленою Парис). Авторка роману «Кишеньковий Атлас Жінок» (Ha!Art 2008), «Dzidzia» (Świat Książki 2009), ,,Cwaniary” (Świat Książki 2012), «Йоланта» (Znak 2015), «Смуток валютника» (Od Deski do Deski 2016) та історичної книги «Варшава Жінок» (Biblioteka Polityki 2011), казок для дітей «Nieśmiałek» (Muza 2015), «Діно Бамбіно» (Wytwórnia 2018), збірки фейлетонів «Мама завжди має рацію» (Mamania 2012), збірки оповідань «Прошу ввійти. В’язниця, неправдиві історії» (Nowy Teatr 2012) і «У країні чарів» (Znak 2014), розмов «Жінки, які борються. Розмови з жінками, які займаються бойовими мистецтвами» (GW Foksal 2017) і наукової книги «Місто, повстале з руїн. Щоденність Варшави у 1954-1955 рр.» (Ossolineum 2020).

Оксана Щур

кураторка Літературної лабораторії Мистецького арсеналу, літературна критикиня. Раніше працювала головною редакторкою у видавництвах «Основи» та «Комора». У 2017 році курувала програму Національного стенду України на Франкфуртському книжковому ярмарку. В 2018 році долучилася до команди Книжкового Арсеналу як кураторка Української програми, а з 2019 курує Міжнародну програму фестивалю. Як літературна критикиня займається ґендерною і феміністичною проблематикою в українській літературі.

Оксана Забужко

письменниця, поетка і есеїстка, докторка філософії, лауреатка багатьох престижних літературних премій. Авторка численних поетичних творів, збірки оповідань «Сестро, сестро» (2003; польське видання: W.A.B. 2007), книжок, присвячених іконам української культури: «Шевченків міф України» (1997), «Філософія української ідеї та європейський контекст» (1992); есеїв «Хроніки від Фортінбраса» (1999), «Let my people go» (2005), «З мапи книг і людей» (2012).  Загальнонаціональну славу і успіх за кордоном принесли їй «Польові дослідження з українського сексу» (польське видання: W.A.B. 2003, 2-ге вид. – 2012) та останній роман «Музей покинутих секретів» (польське видання: W.A.B. 2012) – книга здобула титул найкращої української книги 2010 р. та літературну нагороду Центральної Європи «Ангелус». Твори письменниці перекладено багатьма мовами. Книжку «Польові дослідження з українського сексу» визнано першим маніфестом українського фемінізму. У березні 2006 р. сценізацію твору було представлено у варшавському театрі «Полоніа» Кристини Янди (режисерка – Малґожата Шумовська).

Анна Лазар

реалізує проєкти, курує і пише тексти на теми сучасної культури. Працювала у сфері публічної дипломатії в польських неурядових організаціях, а також в МЗС віцедиректоркою і в.о. директора в Польських Інститутах в Києві (2008-2014) і Санкт-Петербурзі (2015-2018). Редакторка журналу про сучасне мистецтво «Sekcja» і тематичних випусків східноєвропейських літературних журналів «Критика» (Україна), «Звезда» (РФ). Викладала в Інституті польської культури Варшавського університету, на даний момент – в Інституті польського мистецтва Академії Наук і на ґендерних студіях Інституту літературних досліджень ПАН. Свої тексти публікувала, зокрема, в „Czas kultury”, „Herito” , „Blok”, „Szum”, „Tygodnik Powszechny”, „Wieści Podwarszawskie”. Постійно співпрацює з журналом „Czas Literatury”, членкиня редакції журналу „Nowa Europa Wschodnia”. Їздить велосипедом і випікає хліб.