Feminatywa

Feminatywa Polsko-Ukraińska

Przestrzeń dialogu kobiet na wirtualno-kulturalnej mapie Wrocławia

Wszystkie spotkania festiwalu będą transmitowane online na profilu Feminatywy. Polub nas i bądź na bieżąco: https://www.facebook.com/feminatywa/

SPOTKANIE 1 | 18.09

Czy wojna obchodzi kobiety? Konflikty zbrojne w najnowszej literaturze polskiej i ukraińskiej

Haska Shyyan (UA), Małgorzata Rejmer (PL), Ołeksandra Iwaniuk (UA), rozmowę poprowadzi: Olga Chrebor

SPOTKANIE 2 | 25.09

Być kobietą, być kobietą! O postrzeganiu kobiet w przestrzeni artystycznej

Marta Frej (PL), Maria Peszek (PL), Natalia Śniadanko (UA), Dana Vynnytska (UA), rozmowę poprowadzi: Kaja Puto

SPOTKANIE 3 | 23.10

Migrantki, uchodźczynie, współczesne nomadki

Irena Karpa (UA), Marta Mazuś (PL), Maryna Hrymych (UA), rozmowę poprowadzi: Olena Babakova

SPOTKANIE 4 | 30.10

Jutro może być za późno – aktywistki na rzecz praw człowieka

Tamila Taszewa (UA), Maja Staśko (PL), Jana Szostak (BY) rozmowę poprowadzi: Agnieszka Lichnerowicz

SPOTKANIE 5 | 20.11

Kobiety objaśniają mi świat. Kobiece narracje w literaturze współczesnej

SPOTKANIE 6 | 27.11

Królowe-matki. Gdyby kobiety rządziły światem

Spotkania polsko-ukraińskie będą transmitowane na profilu fb Festiwalu Feminatywa Polsko-Ukraińska oraz partnerek medialnych (matronatów): TOK FM, Wroclove, Feminoteka.

Фемінатива Польсько-Українська

Простір для жіночого діалогу на віртуально-культурній карті Вроцлава

Всі зустрічі будуть транслюватись онлайн на сторінці Фемінітиви. Вподобай нас та будь в курсі https://www.facebook.com/feminatywa/

ЗУСТРІЧ 1| 18.09

Чи війна хвилює жінок? Збройні конфлікти в найновішій польській і українській літературі

Гаська Шиян (UA), Малґожата Реймер (PL), Олександра Іванюк (UA),
модератор: Ольга Хребор

ЗУСТРІЧ 2 | 25.09

Жінкою бути! Про сприйняття жінок в творчій сфері

Марта Фрей (PL), Марія Пешек (PL), Наталка Сняданко (UA), Дана Винницька (UA), модератор: Кая Путо

ЗУСТРІЧ 3 | 23.10

Мігрантки, біженки, сучасні номадки

Ірена Карпа (UA), Марта Мазусь (PL), Марина Гримич (UA), вести розмову: Д-ка Олена Бабакова

ЗУСТРІЧ 4| 30.10 |

Завтра може бути надто пізно – активістки правозахисного руху

Таміла Ташева (UA), Мая Стасько (PL), Яна Шостак (BY), модератор: Аґнешка Ліхнерович

ЗУСТРІЧ 5 | 20.11

Жінки пояснюють мені світ. Жіночі наративи в сучасній літературі

ЗУСТРІЧ 6 | 27.11

Королеви-матері. Якби жінки керували світом

Зустрічі польсько-українські будуть транслюватись в мережі (онлайн-трансляції на сторінці FB: www.facebook.com/feminatywa тa медіа-партнерів: TOK FM, Wroclove, Feminoteka. )

Feminatywa Polsko-Ukraińska

Przestrzeń dialogu kobiet na wirtualno-kulturalnej mapie Wrocławia

Wszystkie spotkania festiwalu będą transmitowane online na profilu Feminatywy. Polub nas i bądź na bieżąco: https://www.facebook.com/feminatywa/

Wielkie narracje zarówno te dotyczące historii, polityki, jak też kultury czy życia codziennego stworzone zostały przez mężczyzn. Formy mówienia narzucają formy myślenia – o świecie i roli człowieka, którą pełni on w jego obrębie. Temat ten omawiany jest od dawna, a potrzeba przeciwstawiania się patriarchalnej wizji rzeczywistości jest wyrażana i eksplikowana od lat. Męska narracja dotyczy także relacji polsko-ukraińskich – postrzegamy ją przez pryzmat zdarzeń historycznych, wielkich sojuszy i zdrad politycznych, za którymi stała męska część świata. Gdzie w tym wszystkim kobiety? Ta druga połowa, która wciąż musi domagać się równego istnienia nie tylko w zmieniającej się rzeczywistości, ale i w języku, który o niej opowiada?

Polki, Ukrainki – pisarki, artystki, aktywistki, polityczki, historyczki, matki, żony i kochanki, córki, przyjaciółki, pracowniczki – jak one widzą złożone wzajemne relacje pomiędzy naszymi państwami? Co mają do powiedzenia jako reprezentantki wymienionych wyżej zawodów i społecznych ról? Oddajemy im głos.

Komitywa

Feminatywa to komitywa feministyczna, wirtualna przestrzeń, w której Polki i Ukrainki będą mogły ze sobą rozmawiać. Nikogo nie dziwi już w Polsce obecność ukraińskich migrantek zarobkowych. Uchodźczyni przekraczająca nielegalnie polsko-ukraińską granicę jest główną bohaterką Watahy (polskiej produkcji HBO), a serialowe Swietłany i Tetiany podbijają serca polskich widzów. Czy oprócz popkulturowych serialowych obrazków, schematycznych wizerunków etnograficznych przedstawiających Ukrainki w wyszywankach z długim warkoczem lub stereotypowego wyobrażenia: „Ukrainka-sprzątaczka” wiemy coś więcej o naszych wschodnich sąsiadkach?
Czy literatura może pomóc nam w oswajaniu nowego kształtu świata po/w trakcie pandemii i odpowiedzi na pytanie: „co przed nami”? Czy tak samo rozumiemy wyzwania współczesności?

Chcemy przypominać wrocławianom i wrocławiankom, że obok nich mieszkają ludzie, których dotyczą światowe konflikty zbrojne i wykluczenie. Wśród negatywnych skutków epidemii koronawirusa możemy spodziewać się nasilenia tendencji konserwatywnych, zwrotu do XIX-wiecznego myślenia o roli państwa i narodu oraz powrotu do tradycyjnego postrzegania ról płciowych. Chcemy więc rozmawiać o prawach człowieka, o mocy, sprawczości, ale i problemach kobiet – Polek i Ukrainek. O zagadnieniach, które dotyczą nas – Polki i Ukrainki jako sąsiadki, ale i o tych bolączkach, które mają wymiar ponadnarodowy, jak zmiany klimatyczne, których skutkiem są masowe migracje i kryzys uchodźczy, czy też coraz silniejsze tendencje autokratyczne stanowiące zagrożenie dla państw demokratycznych. Przede wszystkim jednak, chcemy rozmawiać o dobrej literaturze w szerokim gronie pisarek, poetek, aktywistek, dziennikarek, artystek i intelektualistek.

Liczymy na to, że FEMINATYWA stanie się platformą dialogu, a dzięki rozmowie, bliższemu poznawaniu się Polek i Ukrainek, Polaków i Ukraińców oraz wzajemnym popularyzowaniu swoich kultur i literatury stworzymy nową jakość na mapie kulturalnej Wrocławia.

FEMINATYWA POLSKO-UKRAIŃSKA jest niejako „dzieckiem” Miesiąca Spotkań Autorskich we Wrocławiu, festiwalu literackiego organizowanego równocześnie w Polsce, Czechach, na Słowacji i Ukrainie, który w bieżącym roku z powodu epidemii koronawirusa nie mógł się odbyć. Zamknięcie granic szczególnie przypomniało o podziale na kraje Schengen i te, które do strefy Schengen nie należą. Chcąc symbolicznie przekroczyć ową granicę, zapraszamy do dyskusji online. W sieci nie ma granic, a literatura i kultura to najlepsza przestrzeń do budowania relacji i dyplomacji publicznej.

Польсько-Українська Фемінатива

Простір діалогу жінок на віртуально-культурній карті Вроцлава

Всі зустрічі будуть транслюватись онлайн на сторінці Фемінітиви. Вподобай нас та будь в курсі: www.facebook.com/feminatywa/

Великі наративи історії, політики, культури чи буденного життя були створені чоловіками. Форми мовлення нав’язують форму мислення – про світ і роль людини в ньому. Цю тему обговорюють дуже давно, а потреба протистояння патріархального бачення реальності висловлюється і аналізується протягом багатьох років.
Чоловічий наратив стосується також польсько-українських відносин – спостерігаємо їх через призму історичних подій, великих союзів чи політичних зрад, за якими стояла чоловіча частина світу. А яка роль жінки в цьому? Жінки, друга половина, яка весь час мусить вимагати рівного існування не лише в мінливій реальності, але й в контексті, який про неї розповідає.

Польки та yкраїнки – письменниці, мисткині, активістки, політикині, історички, матері, дружини, коханки, доньки, подруги, працівниці – що вони думають про складні взаємовідносини між нашими державами? Що вони можуть сказати як представниці вищевказаних фахів та соціальних ролей? Надаємо їм слово.

Співпраця

Фемінатива це феміністична співпраця, віртуальний простір в якому польки та українки можуть спілкуватися між собою. Вже нікого не дивує у Польщі присутність українських заробітчанок. Біженка, котра нелегально перетинає польсько-український кордон – головна героїня Ватаги (Wataha – польський серіал продукції HBO), а екранні Світлани та Тетяни підкорюють серця польських глядачів. Що знаємо про своїх східних сусідок, окрім нав’язаних поп-культурних картин з серіалів, схематично-етнографічних зображень, які показують українок у вишиванках з довгою косою або стереотипну “українку- прибиральницю”? Чи може література допомогти освоїти нові форми світу після/у період пандемії і відповісти на запитання : “а що попереду”? Чи так само розуміємо виклики сучасності??

Хочемо нагадати вроцляв’янам та вроцлав’янкам, що поруч з ними живуть люди, яких стосуються світові конфлікти та соціальне вилучення. Серед негативних результатів пандемії коронавірусу можемо припустити можливе зміцнення консервативних тенденцій: навертання до роздумів ХІХ століття щодо ролі держави та народу і повернення до традиційного сприйняття гендерних ролей. Отже, ми хочемо говорити про права людини, про силу, можливості, та проблеми жінок – польок і українок. Про питання, яке стосуються нас – польки та українки як сусідки. Про глобальні проблеми, такі як кліматичні зміни, результатом яких є масова міграція та криза біженців, дедалі сильніші авторитарні тенденції, що становлять загрозу демократичним державам. Перш за все, поговоримо про якісну літературу в широкому колі письменниць, поеток, активісток, журналісток, мисткинь та інтелектуалок.

Сподіваємось, що ФЕМІНАТИВА стане платформою діалогу, а спілкування дозволить ближче познайомитись полькам та українкам, полякам та українцям. A завдяки взаємній популяризації своїх культури та літератури створимо новий якісний захід на культурній карті Вроцлава.

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ФЕМІНАТИВА це “дитина” Місяця Авторських Читань у Вроцлаві, літературного фестивалю організованого одночасно в Польщі, Чехії, Словаччині та Україні, який цього року, не відбувся у зв’язку з епідемією коронавірусу. Закриття кордонів також нагадало про поділ на країни Шенгенської зони та країни, що до неї не належать. Бажаючи символічно перетнути цей кордон запрошуємо до онлайн дискусії. В мережі немає кордонів, а література та культура є найкращим простором для побудови відносин та публічної дипломатії.

Wszystkie spotkania festiwalu będą transmitowane online na profilu Feminatywy. Polub nas i bądź na bieżąco: www.facebook.com/feminatywa/

Ostatnia dekada wieku upłynęła pod znakiem strachu przed innością. Lęk przed obcokrajowcami, osobami o innym kolorze skóry, wyznawcami innych religii czy migrantami, „którzy odbiorą nam pracę i kulturę” podsycany przez chaotyczną narrację medialną stał się pożywką dla nieufności między Polakami i Ukraińcami.

Na i tak kruchy obraz świata nałożyła się niespodziewanie pandemia, która z dnia na dzień zamknęła granice państw, nie tylko utrudniając podróże czy gospodarcze łańcuchy dostaw, lecz przede wszystkim całkowicie blokując wymianę kulturalną i budowanie porozumienia, poznawania się na poziomie międzyludzkim.

Rok 2020 ma znaczenie szczególne w relacjach polsko-ukraińskich. To stulecie polityczno-wojskowego sojuszu podpisanego 21 kwietnia 1920 roku. Polska uznała wówczas Ukraińską Republikę Ludową i Dyrektoriat jako rząd Ukrainy, a także zobowiązywała się do działań na rzecz jego uznania przez państwa europejskie. Armia ukraińska walczyła u boku Wojska Polskiego w dniach największego zagrożenia dla Polski, będąc jedynym liczącym się sojusznikiem w wojnie z bolszewikami.

100-lecie Paktu Piłsudski-Petlura

Losy współpracy Józefa Piłsudskiego i Symona Petlury były niezwykle skomplikowane. Niestety, w 1920 roku w Kijowie, w przeciwieństwie do Warszawy, cud się nie zdarzył. Konsekwencje tej porażki dla Polski i Ukrainy okazały się w niedługim czasie tragiczne, ale ta rocznica zobowiązuje do spojrzenia na polsko-ukraińskie sąsiedztwo nie tylko przez pryzmat konfliktów, ale i współpracy.

W tym właśnie, szczególnym, 2020 roku inicjujemy nowy projekt międzynarodowej współpracy pn. FEMINATYWA POLSKO-UKRAIŃSKA – pytając: Czy gdyby wówczas decyzje dotyczące solidarności Polaków i Ukraińców podejmowały kobiety, uniknęlibyśmy legendarnej wypowiedzi Józefa Piłsudskiego: „Ja was przepraszam, panowie, ja was bardzo przepraszam, tak nie miało być”?

Wrocław miastem polsko-ukraińskiego dialogu

Wrocław związany jest z Ukrainą szczególnie, nie tylko ze względów historycznych. Pamięć o lwowskich profesorach, powojennych wschodnich przybyszach zasiedlających miasto czy symbolicznych dla polsko-ukraińskich relacji lwowsko-wrocławskich instytucjach takich jak Ossolineum to ważny, ale nie jedyny element funkcjonowania Ukrainy we Wrocławiu. Polityka obecnych, jak i poprzednich władz miasta ze szczególną uwagą skupiała się na ukraińskim mieście-partnerze Lwowie. W latach 2001-2009 realizowaliśmy szeroko zakrojony Program: Wrocław-Lwów. Partnerstwo dla Pomocy.

Wśród strategicznych celów, które postawili przed sobą sygnatariusze deklaracji Programu znalazły się, m. in.: rozwój dobrosąsiedzkiej współpracy pomiędzy Polską i Ukrainą, wspieranie przemian zachodzących na Ukrainie poprzez wykorzystanie doświadczeń polskich, budowanie dobrego klimatu dla rozwoju kontaktów w innych dziedzinach, np. kulturalnych, gospodarczych. Wszystkie te działania budowały trwałe i silne związki międzyludzkie.

Gdy na Ukrainie wybuchła obywatelska Rewolucja Godności, wrocławianie wspierali ukraińskie społeczeństwo, organizując marsze, akcje poparcia czy upamiętniające performensy jak np. 40 dni od śmierci bohaterów Majdanu. Podczas Miesiąca Lwowskiego Europejskiej Stolicy Kultury 2016 na miesiąc przekazaliśmy symbolicznie tytuł stolicy naszemu ukraińskiemu miastu partnerskiemu. Wspólnie z intelektualistami z całego świata apelowaliśmy o uwolnienie Olega Sencowa.

W styczniu 2020 r. Rada Miejska Wrocławia przyjęła rezolucję, zgodnie z którą rok 2020 został ustanowiony Rokiem Profesorów Lwowskich. To forma oddania hołdu tym, którzy położyli fundamenty pod rozwój Wrocławia.

Dziś co dziesiąty mieszkaniec Wrocławia to obywatel/obywatelka Ukrainy, podejmowanie działań budujących dialog polsko-ukraiński jest więc naturalną potrzebą żywo zmieniającej się społeczności i kontynuacją rozpoczętej współpracy. Szczególna rolę w budowaniu wspólnoty wrocławskiej odgrywają Ukrainki-kobiety. Włączają się w spontaniczne akcje społeczne, aktywnie uczestniczą w życiu kulturalnym miasta, angażują się w życie szkolne, będąc często ambasadorkami swoich rodzin w nowym kraju.

Wierzymy, że dzięki przestrzeni do dialogu, którą stworzy FEMINATYWA nasze sąsiedztwo uzyska głęboki międzyludzki wymiar.

Всі зустрічі будуть транслюватись онлайн на сторінці Фемінітиви. Вподобай нас та будь в курсі: www.facebook.com/feminatywa/

Останнє десятиліття проминуло під знаком страху перед іншістю. Страх перед іноземцями, людьми з іншим кольором шкіри, прибічниками інших релігій чи мігрантами “які заберуть у нас роботу та культуру” підживлений хаотичним наративом у ЗМІ став грунтом для недовіри між поляками та українцями.

До і так доволі тендітної картини світу додалась несподівана пандемія, яка закрила державні кордони, не тільки ускладнюючи подорожі або економічні ланцюги постачань, а насамперед повністю унеможливила культурний обмін і будування порозуміння, знайомства на рівні людських відносин.

2020 рік має особливе значення у польсько-українських відносинах. Це 100 річниця політично-військового договору підписаного 21 квітня 1920 року. Польща визнала Українську Народну Республіку та Директорію як уряд України, а також зобов’язалася до дій які допоможуть їй стати визнаними європейськими державами. Українська армія воювала пліч-о-пліч з польським військом в дні найбільшої небезпеки для Польщі, будучи єдиним визначним союзником у війні з більшовиками.

100-річчя угоди Пілсудський — Петлюра

Доля співпраці Юзефа Пілсудського та Симона Петлюри була дуже складною. На жаль 1920 року у Києві, на противагу Варшаві, чуда не відбулося. Наслідки цієї поразки для Польщі та України виявилися трагічними, але ця річниця спонукає глянути на польсько-українське сусідство не тільки через призму конфліктів, але також співпраці.

Тому, власне, в 2020 році, ініціюємо новий проект міжнародної співпраці “Польсько-Українська Фемінатива” – запитуючи: якби тоді питання щодо солідарності поляків та українців вирішували жінки, чи уникнули б ми легендарної фрази Юзефа Пілсудського: “Перепрошую, панове, я вас дуже перепрошую, не так мало бути”?

Вроцлав – місто польсько-українського діалогу

Вроцлав особливо пов’язаний з Україною, не лише історично. Пам’ять про львівських професорів, повоєнних переселенців зі сходу, що оселилися в місті, чи тісні польсько-українські зв’язки через львівсько-вроцлавські інституції такі як Оссолінеум є важливими, але не єдиними елементами функціонування України у Вроцлаві. Політика сьогоднішньої та колишньої влади міста зосереджена на українському місті-партнері Львові. У 2001-2009 роках ми реалізували масштабну програму: Вроцлав – Львів. Партнерство для допомоги.

Серед стратегічних цілей, визначених підписантами декларації Програми були між іншими: розвиток добросусідської співпраці між Польщею та Україною, підтримка змін, які відбуваються в Україні через використання польського досвіду, створення доброї атмосфери для розвитку контактів в інших галузях, на приклад, культурних та економічних. Всі ці дії будували тривалі і сильні взаємозв’язки між людьми.

Коли в Україні почалася Революція Гідності, вроцлав’яни підтримували українське суспільство: організовували марші, акціями підтримки чи вшануванням пам’яті, як на приклад 40 днів з дня загибелі героїв Майдану. Під час “Львівського Місяця Європейської Столиці Культури 2016” на місяць ми символічно передали звання столиці нашому українському партнеру місту Львову. Спільно з інтелектуалами цілого світу ми апелювали, щоб звільнено Олега Сенцова.

У січні 2020 року Вроцлавська міська рада прийняла резолюцію, згідно з якою 2020 став Роком Львівських Професорів. Це форма вшанування тих, хто закладав фундаменти для розвитку Вроцлава.

Сьогодні кожен десятий житель Вроцлава це громадянин/ громадянка України. Отже, прийманні дії, які будують польсько-український діалог є природною потребою суспільства, яке кожного дня змінюється та продовжують вже розпочату співпрацю. Особливу роль у розвитку вроцлавської спільноти мають українки. Вони беруть участь у спонтанних суспільних акціях, є активними у культурному житті міста, беруть участь у шкільному житті, будучи послами своїх родин у новій країні.

Ми віримо, що завдяки простору для діалогу, який створить Фемінатива, наше сусідство досягне глибокого міжособистісного виміру.